ПЕДАГОГІЧНИЙ ГУМОР

 


Шкільний учитель каже колезі:
—    Працювати стало геть неможливо! Вчителі бояться завучів, завучі — директора, директор — начальника управління освіти, начальник — міністра, міністр — батьків, а батьки — дітей…  І тільки діти нікого не бояться?!!

Викладач на іспиті помітив, як студент намагається витягти зі сховку шпаргалку. Почав спостерігати, захопився. Обидва нервують, аж упріли. Нарешті викладач не витримує:
—    Ну! Ну, тягни, тягни сміливіше!..

На вулиці до чоловіка підходить незнайома жінка:
—    Вибачте, але мені здається, що ви — батько однієї моєї дитини.
Чоловік із жахом:
—  Я ?!!!!!!!!!!
—  Заспокойтеся. Йдеться про учнів першого класу. Я — їхня вчителька.

 

Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що вона підкаже…
Потім спитала:
—  Що, ви теж забули?

 

Серпень місяць. Перший день після відпустки. Порозмовлявши з директором, замислена вчителька виходить із школи.

Несподівано до неї підбігає грабіжник-рецидивіст:

—  Атдавай часи!!!

Захоплена зненацька, вчителька відповідає:

—  Ні!!! Беріть краще класне керівництво!

Із газетного нарису:
«У класі в Марії Іванівни сорок учнів. І щоранку сорок уважних очей дивляться на Марію Іванівну…»

Приходить студентка вранці на залік і ніжно дивиться на викладача:
—    Аби отримати "зараховано", я готова на все!
—    На все?
—    Геть на все!
—    Ну, добре… Ідіть готуйтеся до тестів!

Розмовляють між собою учні українських шкіл з різних регіонів. Перший каже:
—    Наша вчителька граматичні правила пояснює нам українською мовою, а мораль читає тільки російською.
—    Вам ще пощастило! — вигукує Микола. — Бо наша і саму українську мову, і мораль читає нам тільки російською!
 
—    Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
—    Але ж я співаю сумні пісні.

—    Андрійку, — запитує у брата сестричка, — хто у вашому класі найшвидше бігає?
—    Якщо стометрівку, то Сергійко, а якщо в кіоск за чіпсами, то швидше за всіх — я.

Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя:
— Чому в Америці був зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні — нічого?
— Ну, як тобі пояснити? — завагався вчитель.
— Американці — вони тупі. І тому там можна щось вигадати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!

Син-двієчник питає у батька-вченого:
—    Тату, а чому коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим?
—    Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза — це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів?
—    Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?

—    Ваш син має незвичайні здібності, — на батьківських зборах каже вчитель про одного учня.
—    Весь у мене! — радіє батько. — У нас у родині всі добре навчалися.
—    Та я не про те, — веде далі вчитель.
—    А про що ж?
—    Ваш син геніально ловить мух на льоту!
 
Учителька на уроці:
—    Діти, назвіть єдиного звіра, якого боїться лев.

Сашко, не роздумуючи:
—    Левиця, Маріє Петрівно!

На співбесіді:
—    Юначе, скажіть чесно, чому ви вирішили вступати саме до нашого університету?
—    Тату, не мороч мені голови!

Дівчинка пише домашній твір про свою родину. Питає у матері:
—    Мамо, мене лелека приніс?
—    Звичайно, донечко.
—    А правда, що тебе теж лелека приніс?
—    Правда, донечко.
—    А бабусю?
—    Її теж лелека приніс.
Дівчинка пише: «У нашій родині три покоління жінок не мали нормальних пологів».

Рекламний буклет, випущений одним із навчальних закладів:
«АБІТУРІЄНТЕ!
Ти стоїш перед вибором професії та бажаєш отримати таку, яка б розкрила й розвинула твої творчі здібності, зробила працю цікавою і радісною, а життя заможним і щасливим.
Саме такою є професія САНТЕХНІКА!»

Студент здає іспит з історії «по блату». Екзаменатор:
—    А тепер найскладніше додаткове запитання: між ким і ким була російсько-турецька війна?

Якось навесні 2005 р. одна учениця запитала вчителя:
— Чому у світі стільки зла і несправедливості? Чому Бог все це терпить і не втручається?
Учитель замислився і відповів:
— Ну, на початку Бог створив людину, але йому це не вдалося: людина вийшла зла і гріховна. А вже пізніше люди створили собі Бога. І це їм вдалося: Бог вийшов добрий і святий…як Ющенко.

На уроці зоології вчителька запитує в учня:
 — А скажи-но, Андрію, чому риби не розмовляють?
Учень:
—    А ви спробуйте, Катерино Федорівно, пірнути у воду та щось промовити.

—    Кажуть, синок наших сусідів ледве закінчив медичний інститут.
—    Неправда! Він гарно вчився. Бо чого б тоді його брали до аспірантури?
—    Того й брали. Щоб людей не калічив!

На уроці фізики вчитель розповідає:
—    Силою води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика запалює ліхтарі і лампи. Діти, а як ще можна за допомогою води одержати світло?
—    Помити вікна!

Учитель:
—  Скажи мені, Миколко, чого Ной узяв у ковчег чистих сім, а не чистих дві пари?
Учень мовчить.
Учитель:
 —  Подумай гарненько і скажи. Сім пар чистих і дві пари нечистих…
Учень:
 —  Шкарпеток!

Учитель запитує учнів:
—    Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
—    Доки не достигли яблука! — почулося з останньої парти.

—    Хто знає, чому з’являється роса? — питає вчитель.
—    Я знаю! — піднімається Іванко. — Земля крутиться так швидко, що аж пітніє.

—    Дмитре, що таке абстрактний іменник?
—    Не знаю, — зізнається учень.
—    Як же це так! — обурюється вчителька.
—    Це щось, що існує, ти його можеш уявити, але не можеш помацати. Спробуй наведи приклад.
—    Розжарена кочерга.

На уроці фізики у сільській школі вчитель пояснює, які є види опалення будинків:
—    Парове — це коли по трубах надходить у батареї пара. Водяне — це коли в батареї йде гаряча вода. Газове — це коли в грубці горить газ… А тепер скажи, Василю, яке опалення у вашому будинку?
—    Димове, — випалив той, не задумуючись.
—    Як це димове? — здивовано питає учитель.
—    Бо моя мати як затопить піч, то повнісінька хата диму…

Учитель історії:
—    Що таке літопис?

Учень:
—    Це коли влітку пишуть!

На наступному, після правознавства, за розкладом уроці фізики вчитель каже учням:
—    Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.

Один з учнів піднімає руку.
—    А як же ходили, коли ще не було цього закону?

Учитель на уроці фізики розповідав про магніт. У кінці уроку спитав:
—    Ну, як називається те, що починається на «м» і піднімає тягарі. Учні хором відповіли:
—    Мама.

Два студенти заходять до аудиторії на іспит з іноземної. Викладач:
—    Віі сіоші.
—    Що він сказав? — питає один у другого.
—    Він сказав: «Сідай, дебіле!»

На кафедрі лінгвістики Гарвардського університету зроблено сенсаційне наукове відкриття! Місцеві вчені-філологи достеменно встановили, що російський мат не є жодною частиною мови, а навпаки: сама ця мова є частиною російського мату!

Семінарське заняття з економіки. Симпатична студентка розповідає про Адама Сміта, жодного разу не назвавши його імені.

Викладач питає:
—    А як звали Сміта?
У відповідь — знічене мовчання.
—    Не хвилюйтеся. Пригадайте, як звали першого мужчину, — підказує викладач.
Студентка почервоніла й каже:
—    Валєра…

       Іспит з анатомії. Професор:
—    Скажіть, який людський орган є символом кохання?
—    Чоловічий чи жіночий? — перепитує студентка.
—    Господи, — зітхає професор, — у мої часи це було серце…
 
       Викладач до студента:
—    Опишіть нам таке фізичне явище, як відлуння. Ну, не мовчіть!
—    Мовчіть… вчіть… чіть… іть… ть… ть… ь-ь-ь…

—    Сину, поясни мені, чого ти в школі отримуєш найнижчі оцінки?
—    Не знаю, мамо. Мабуть, найвищі йдуть на експорт.

    Залік. Студент узагалі не готовий. Підходить до професора й говорить:
— Професоре у мене ангіна. Можна я піду додому?
— Звичайно!
    У цей же день після заліку професор зустрічає студента із прекрасною
    довгоногою дівчиною. Професор підкликає до себе студента й говорить:
— Дорогою мій, вам з такою ангіною треба в ліжку лежати, а не гуляти
     вулицями…

—    Чому ти плачеш, хлопчику?
—    Мій брат нашкодив, і зараз його будуть карати.
—    І тобі жаль його?
—    Ні, але ми близнюки і тато не може нас розрізнити.

Учитель:
—    Якби в тебе було два бутерброди і в мене теж два бутерброди, що б у нас вийшло, Петре?
Учень:
—    Легкий сніданок.

—    Яких рідкісних австрійських тварин ти знаєш?
—    Слон.
—    А хіба слони водяться в Австрії?
—    Ні, тому вони там і рідкісні.

—    Я хотіла, щоб ти навчився музики, — говорить мама, — але вчитель сказав, що тобі ведмідь на вухо наступив.
—   А коли це було? — цікавиться син.
—    Як ти народився.
—    А навіщо ти мене повезла до ведмедів?

Учителька:
—    Послухай, Сергійку, якщо я скажу: «Я красива», — який це час?
—    Минулий, Валентино Василівно.

Повертається син зі школи. Батько відкриває його щоденник і бачить: математика — «2», українська мова — «3», природознавство — «2», а далі  фізкультура — «10», співи — «10». Батько хапається за пасок.
—    Ну й негідник! Так ти ще після цього стрибаєш і співаєш!
 
—    Петрику, як ти розумієш зміст байки про ворону і сир?
—    Я, Маріє Іванівно, так розумію: тільки втративши сир, можна здобути свободу слова.

—    Діти, чи далеко від нас Африка? — питає вчитель географії.
—    Я думаю, недалеко, — відповідає учень.
—    Чому ти так думаєш?
—    Бо на фірмі мого тата працює негр, то на роботу він приїжджає на велосипеді.

Перше вересня. Перший клас. Учителька розповідає:

— Діти, ви прийшли до школи. Тут треба поводитися чемно, сидіти тихо, а коли хтось хоче запитати про щось, потрібно підняти руку. Один хлопчак тягне догори руку.

Учителька:
—    Ти хочеш про щось запитати?
—    Ні, то я перевіряю, як система працює.

Знову перше вересня. В 11-му класі неймовірний гармидер. Чути аж у сусідній клас. Звідти прибігає розлючений вчитель, хапає за рукав найбільшого галасуна й тягне за собою. Через п’ять хвилин з того класу, де кричали, до сусіднього класу заходить учень і каже:
—    Миколо Петровичу, будь ласка, поверніть нам нашого нового вчителя.

—    Професоре, скажіть, будь ласка, скільки людей працює у вашому інституті?
—    Я думаю, відсотків шістдесят.
 
Упродовж семестру викладачеві страшенно набрид один студент, і він поставив собі будь-що завалити того на іспиті.
Нарешті надійшла сесія. Студент блискуче відповідає на всі запитання, немає до чого присікатись. Зрештою викладач каже:
—    Останнє запитання. Не відповісте — ставлю вам «незадовільно». Отже: скільки лампочок в аудиторії?
Студент окинув поглядом стелю:
—    Тридцять чотири.
—   А от і неправильно! Ще одна лампочка у мене в кишені. Разом — тридцять п’ять. Приходьте за тиждень.
Через тиждень усе повторюється спочатку. На запитання про лампочки студент відповідає:
—    В аудиторії тридцять п’ять лампочок.
—    Неправильно, — каже викладач. — Сьогодні в мене лампочки немає. Отже, їх тут — тридцять чотири.
—    Зате в мене є! — дістає студент із кишені лампочку.

Симпатична студентка в коротенькій спідничці складає письмовий іспит. Усі шпаргалки запаковані у спідню білизну. Даючи відповіді на запитання, вона щоразу дістає «шпори» зі схованки. Викладачеві вже несила все те бачити. Нарешті він бере залікову книжку і ставить студентці «добре».
—    А чому тільки «добре»? — питає вона.
—    За наказом міністерства.
—    ?!
—    За наказом міністерства у разі суперечливої оцінки вона округлюється на користь студента.
— Що тут незрозуміло? За відповідь — «незадовільно», за стриптиз — «відмінно». Виводимо середнє — «добре».

Напис на парті в лекційній аудиторії: «Тут по-звірячому було вбито час».

Професор виказує студентові:
—    Чому ви знову запізнилися на лекцію?
—    Вибачте, я проспав.
—    Як?! То ви ще й удома спите?!

Учитель учневі:
—    Скажи дідусеві, нехай завтра прийде до школи!
—    Чому дідусь? Може, батько?..
—    Ні, саме дідусь. Нехай він подивиться, які помилки робить у твоїх зошитах його син!

Студенти після іспиту:
—    Ну, а ти на скільки здав?
—    На трійку. Спочатку думав скласти на п’ятірку, але потім вирішив: а яка мені з того користь? Нехай буде трійка, так зате на решту грошей пива накуплю!..

—    Послухайте, — нервує викладач, — я вам уже втретє ставлю трійку. Чому ви не хочете вчитися? Зрештою, від навчання ще ніхто не помирав.
—    Я знаю, — каже студент, — але навіщо випробовувати долю…

Університетський професор записався до психолога.
—    Що вас турбує?
—    Розумієте, лікарю, я голосно розмовляю уві сні.
—    У цьому немає нічого загрозливого.
—    Може, й так. Але з мене щоразу сміється вся вчена рада!

Батько підходить до сина, який за столом виконує домашнє завдання, гладить того по голові й каже:
—    А гачечки, синку, старайся виводити акуратніше…
—    Це, тату, не гачечки. Це інтеграли.

Іспит із хімії. Учень «валить» усе, що тільки можна. Вчитель жартує:
—    Ну, а формулу газованої води ти хоч знаєш? Учень після паузи:
—    Із сиропом чи без?

—    Коли ти збираєшся робити уроки? — питає мати в сина.
—    Після фільму.
—    Після кіно буде пізно.
—    Учитися, мамо, ніколи не пізно!

На уроці анатомії вчитель питає в учня:
—    Скажи, що таке хребет?
—    Хребет — це така частина організму, де на одному кінці сидить голова, а на другому сиджу я сам.

Учитель питає:
—    Коли помер Александр Македонський? Учень:
—    Помер? Я й не знав, що він хворів.

Дружина чоловікові:
—    Тебе викликають до школи. Наш син знову розбив вікно.
—    Господи! І скільки в них там тих вікон?!.

—    Тату, звідки відомо, що Земля має форму кулі?
—    Синку, ну ти даєш! Ти що, ніколи не бачив глобуса?

—    Шкільна вчителька — єдина в світі жінка, яка, поставивши запитання, замовкає на якийсь час, аби вислухати відповідь.